Щотижня у межах програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України» відбуваються ZOOM-дискусії, які допомагають українським підприємцям адаптуватись до роботи в час пандемії. Власне, на останній зустрічі спілкувались про те, як карантинні обмеження та можливе їх посилення змінює роботу оптових ринків країни.

Наскільки важливою є ця тема, ми всі побачили весною-2020, коли закриття продуктових ринків ледь не створило продовольчий колапс в країні. З одного боку – фермери та аграрії зазнали величезних збитків. Пригадую, як в різних куточках країни фермери просто не збирали урожай з поля, бо не було де його продати. З іншого боку – певний час люди змушені були купувати продукти лише у супермаркетах. Останні почали підвищувати ціни, користуючись своїм монопольним становищем на продуктовому ринку.

Нам довелось дуже швидко перелаштувати свою роботу та запровадити усі заходи безпеки. Ми усвідомлювали, що для Львівщини функціонування Оптового ринку «Шувар» – це питання продовольчої безпеки. Від того, чи працює ринок, залежить, чи будуть свіжі овочі, фрукти, риба чи м’ясо у крамницях біля дому, у супермаркетах, на роздрібних ринках, у сегменті HoReCa. Водночас, від цього залежить, чи матимуть можливість фермери, аграрії, виробники, постачальники з усієї країни, реалізувати свою продукцію. Чи матимуть вони змогу збути свій урожай і підготуватись до наступного.

Кілька ключових тез з дискусії.

Чому досвід роботи ринків у країнах ЄС нерелевантний для України?

 «Шувар» входить до Фундації гуртових ринків Європи. І ми бачимо, наскільки відрізняються українські реалії від тих, що у країнах ЄС. Ключова з них – 80% невеликих фермерських, аграрних господарств в Україні реалізують свою продукцію на ринках. В той час як скажімо у Польщі, виробники створюють кооперації та мають змогу увійти до великих торгівельних мереж. Тому для України закриття ринків – це фактично банкрутство для переважної більшості виробників.