Зателефонуйте нам

+38 (032) 295-36-36+38 (096) 532-10-78
Замовити

Ваша заявка успішно прийнята!

Очікуйте дзвінок оператора.

укр

eng

Виробники овочів та фруктів отримали нові можливості для кредитування

Новини галузі

Аграрні розписки запитані в багатьох секторах сільськогосподарського виробництва. Їх можливостями з 2018 року почали користуватися й ті, хто займається плодоовочівництвом. Про важливість цього сектору в аграрній економіці та перспективи, які відкриваються для нього з впровадженням нового інструменту кредитування, говоримо з керівником Проекту IFC «Аграрні розписки в Україні» Хелен ФЕЙРЛЕМБ і провідним консультантом з розвитку плодоовочевого бізнесу Проекту UHBDP Сергієм ПОТАПОВИМ.

- Яке місце в аграрній економіці посідає плодоовочевий сектор?

Хелен ФЕЙРЛЕМБ: - Щоразу, коли мова заходить про сільське господарство України, переважно говорять про виробництво зернових культур. Але треба розуміти, що плодоовочевий сектор також відіграє дуже важливу роль. Я зараз не казатиму про виробничі показники, торкнуся іншого суттєвого моменту. Переважно на вирощуванні фруктів і овочів спеціалізуються маленькі господарства. Це те дрібне підприємництво, яке підтримує життя в селах.

Тут можуть бути продукти доданої вартості. Зазвичай зернові Україна експортує у вигляді сировини. А фрукти та овочі можна переробити. А це і експорт тих самих консервів та інших продуктів, і їх реалізація на внутрішньому ринку.

Щоб створити якесь виробництво чи додану вартість, не потрібні величезні інвестиції. Будь-яка господиня знає, що ціна моркви та митої моркви в упаковці суттєво відрізняється. Таку роботу може виконувати невелике підприємство.

Кілька господарств можуть об’єднатися для того, щоб щось спільно виробляти. Не обов’язково це може бути кооператив.

Сергій ПОТАПОВ: - Нинішній рік за основними овочами виявився дефіцитним. Основні овочі – це картопля, морква, буряк та цибуля. Такої фантастичної ціни на цибулю, мабуть, не було останні 10 років. Зараз для кінцевого споживача вона сягнула 19-20 гривень.

Але цього року величезне перевиробництво яблук. Ціна на яблука, які йшли на переробку, знижувалася до 65 копійок за кілограм. Ціна ж для кінцевого споживача складала рекордно низькі 4,5 гривень.

В Україні нема жодної області, де б не вирощували плодоовочеву продукцію. Та основні обсяги її виробництва забезпечує Херсонська, Миколаївська, Одеська та Запорізька області.

На відміну від таких країн, як Туреччина та Ізраїль, свіжі овочі та фрукти в Україні наразі не розглядаються як предмет експорту. Переважно вони реалізуються на внутрішньому ринку.

- Чому український плодоовочевий сектор переважно обмежується можливостями внутрішнього ринку? Чи здатен він збільшити свій експортний потенціал і як цьому допоможуть аграрні розписки?

Хелен ФЕЙРЛЕМБ: - Раніше Україна переважно орієнтувалася на ринки Росії та інших країн СНД. Там тоді не було чіткого розуміння якості, вимоги до неї залишалися достатньо низькими.

Тепер Україна хоче експортувати до інших країн, приміром, Європи, де прагнуть отримати продукцію гарантовано високої якості. Англійська чи німецька господиня не купує овочі та яблука, якщо вони не мають достатнього товарного вигляду. Вони платять гроші за споживчі якості та якість продукції.

Якість треба контролювати. У неї потрібно інвестувати. Коли ви вкладатимете гроші у вирощування фруктів та овочів певного виду та належної якості, ви отримаєте впевненість у тому, що на них буде стійкий попит серед покупців.

На даний момент Україна не має практики, коли в контракті з іноземними покупцями обумовлюється кількість та якість тих самих овочів ще до їх посіву та висадки. Англійські фермери в основному вирощують плодоовочеву продукцію контрактно. Вони мають контракт або з супермаркетом, або з переробником і заздалегідь знають, куди відправлять свою продукцію, і які вимоги до неї висуває споживач.

Аграрні розписки можуть дати покупцям упевненість у тому, що фермер постачить їм свою продукцію. Бо це прозора система фінансування. Ми бачимо, хто та які зобов’язання бере на себе, хто і як їх виконує.

Ми зараз працюємо над новим видом аграрних розписок – міжнародними. Передбачається, що їх видаватимуть українські фермери нерезидентам. Наприклад, переробникам в Угорщині чи в Польщі. Або супермаркетам, які знаходяться в Англії. І це реально: вже зараз англійські супермаркети купують в Україні лохину.

Такий підхід одразу вирішує кілька проблем. Одна з них – український фермер не інвестує у виробництво, бо заздалегідь не знає, де реалізовуватиме свою продукцію. Інша проблема – європейські супермаркети не завжди хочуть іти на довготермінові стосунки з українськими виробниками, не знаючи їхніх можливостей і того, наскільки вони готові виконати свої зобов’язання. Аграрні розписки могли б посприяти проведенню успішних переговорів, додати впевненості зарубіжним партнерам, що співпраця з українськими фермерами буде успішною.

Сергій ПОТАПОВ: - На внутрішньому ринку можна продати все, навіть якщо це продукція некондиційна. А за межі країни можна вивезти лише ту, що має сертифікацію якості та безпеки. Тому без розвитку експортного ринку питання інфраструктурного забезпечення зависатиме в повітрі.

Український внутрішній ринок наразі залишається малорозвиненим та непрозорим. Частково це зумовлено умовами оподаткування. Малі виробники більше схильні залишатися в системі готівкових розрахунків і нічого не відраховувати до бюджету. Ситуація така, що лише близько 10% плодоовочевої продукції реалізується легально: вона потрапляє до системи безготівкового розрахунку при поставках до торгівельних мереж, які вимагають інформацію про її походження. Це ж стосується і певної частини переробних підприємств.

Аграрні розписки впроваджуються в два етапи. Перший передбачає створення стійких взаємовідносин та ланцюгів постачання сировини. Другий етап – помітність для банківської системи, що суттєво спрощує підходи до кредитування.

Завдяки аграрним розпискам створюється історія взаємодії між постачальниками сировини та переробними підприємствами чи пакувальними платформами. Ми вже маємо такі позитивні приклади. Та хотілося б, щоб цей процес йшов швидше.

- Чи мають виробники плодоовочевої продукції достатній доступ до банківського кредитування та матеріально-технічних ресурсів? Чи спроможні аграрні розписки задовольнити їхні запити на них?

Сергій ПОТАПОВ: - Понад 90% торгових операцій у плодоовочевому секторі здійснюються за готівкові гроші. Вони не беруть участі в безготівкових розрахунках. Сільгоспвиробники зазвичай продають свою продукцію біля воріт, біля доріг та на відкритих ринках.

Будь-які грошові транзакції, які відбуваються поза банківською системою, не дають можливості створювати кредитну історію. Плодоовочеві культури не моніторяться. Нема біржі, нема індикативів, за якими визначається цінність того самого томату чи цибулі. Тому пропозиції профінансувати ланцюжок доданої вартості бентежать банкірів. Так, виробники овочів і фруктів відчувають проблему з фінансуванням, яка закривається приватним фінансуванням.

Хелен ФЕЙРЛЕМБ: - 5 років тому не всі банки працювали з фермерами, які вирощували зерно. Багато хто працював, але неохоче. Бо боялися ризиків. Зараз банки активно кредитують фермерів, оскільки сільське господарство динамічно розвивається.

Та чи дійшли банки до фермерів, які працюють з овочами та фруктами, - інше питання. Ми створили систему оцінки клієнта CLARA. Її використовують багато фінустанов. Ми внесли до неї наш алгоритм для двадцяти різних видів фруктів та овочів. Тобто ми стараємося допомогти банкам правильно зрозуміти овочівників. Побачимо, що з цього вийде.

Чи допоможуть аграрні розписки задовольнити запит фермерів на фінансові та матеріально-технічні ресурси? Моя відповідь – так! Аграрні розписки можна видавати під заставу будь-якого врожаю. На сьогоднішній день це вже понад 20 культур, серед них – овочі та фрукти.

 - Одна з особливостей плодоовочевого ринку – його гравці нерідко поводяться безвідповідально по відношенню один до одного. Вони не завжди виконують узяті на себе зобов’язання. Чим це небезпечно для серйозного бізнесу, який планує свою роботу на багато років наперед? Чи під силу аграрним розпискам змінити на краще ситуацію, що склалася?

Хелен ФЕЙРЛЕМБ: - Відповідальність у роботі залежить від людини. Та аграрні розписки можуть її посилити. Тим паче, що вони містяться у загальнонаціональному Реєстрі аграрних розписок. Всі можуть побачити стан виконання зобов’язань за аграрною розпискою. У кредиторів є розуміння, що у випадку виникнення якихось проблем із цим можна звернутися до суду. Аграрна розписка зміцнює дисципліну: людина, яка її підписала, розуміє, на що йде.

- Яка перспектива використання аграрних розписок у плодоовочівництві, і що Проект IFC разом із своїми партнерами робить для їх популяризації?

Хелен ФЕЙРЛЕМБ: - Ми співпрацюємо з Сергієм Потаповим, він чудовий фахівець, добре знає плодоовочевий ринок і готовий розповідати всім, як можна працювати з аграрними розписками. Це – по-перше.

По-друге, ми проводимо заходи по всій Україні. Ми розповідаємо про нові бізнес-моделі, про можливості нового інструменту кредитування.

Зараз наш Проект шукає фермерів-лідерів, які можуть згуртувати навколо себе людей з тим, щоб спільно експортувати якусь продукцію. Бо сьогодні маленькі фермери стикаються з проблемою – вони не можуть самостійно домовитися з тим же англійським супермаркетом чи польським переробником. Він повинен із кимось об’єднатися, щоб створити експортну партію.

Завдання нашої команди – підготувати кілька позитивних прикладів, щоб люди в Україні побачили, що такий підхід реально працює.

Проект IFC «Аграрні розписки в Україні» провів чимало вебінарів, які стосувалися юридичних, законодавчих, комерційних аспектів роботи з аграрними розписками. На жаль, наразі мало людей змогли взяти участь у таких заходах. Та великий плюс полягає в тому, що отримані матеріали ми розмістили на сайті Реєстру аграрних розписок. Тож кожен і в будь-який момент може з ними познайомитися.

Ми часто спільно працюємо з канадським Проектом UHBDP, який підтримує розвиток плодоовочівництва на півдні України. Також ми співпрацюємо з USAID, у них є проект, який працює з кредитними спілками. А співпраця з ними важлива для малих і середніх фермерських господарств.

Спільно працюємо з постачальниками матеріально-технічних ресурсів. Зокрема, з Syngenta. Ця компанія навчає фермерів, як треба експортувати продукцію, обробляти свій ґрунт, добиватися потрібних стандартів якості продукції.

Працюємо з оптовими ринками. Нещодавно провели навчання фермерів на київському ринку «Столичний», на львівському «Шуварі» та на одеському – «Початок». Ці місця були обрані для зустрічі не випадково: сюди приїжджають люди, які вирощують плодоовочеву продукцію, і ті, хто її купує.

Наші давні партнери – Міністерство аграрної політики та продовольства, Міністерство юстиції. Разом із ними та за сприяння Уряду Швейцарії Проект IFC впроваджує аграрні розписки в Україні з 2014 року. Всього їх на 10 грудня виписано 777. Завдяки їм до сільського господарства залучено майже 5 млрд. гривень.

Переконана, обсяг фінансування плодоовочевого сектору за рахунок нового інструменту кредитування зростатиме. І це посприяє його подальшому розвитку.

Микола ЛУГОВИЙ,

Національний прес-клуб «Українська перспектива»


інші новини розділу

вхід у кабінет

Забули пароль?

Немає акаунту?

зареєструватись

РЕЄСТРАЦІЯ